Історія економіки

Схожі статті :

Популярні записи

  • Яким є завдання курсу, або для чого ми вивчаємо історію еконо­мічної думки?

    Оволодіння економічною теорією потребує знання магістрально­го шляху розвитку економічної думки. Історія економічної думки розкриває процес виникнення економічних категорій, концепцій, теорій, показує їх спадкоємність і безперервність процесу.

    Відомий англійський історик економічної думки М. Блауг пише, що вивчення історії економічної науки потрібне для того, щоб ліп­ше знати інтелектуальну спадщину, яку нам залишили попередні покоління. На підтвердження своєї думки він цитує слова англійсь­кого поета Т. С. Еліста і навіть бере їх епіграфом до своєї праці:

    "Хтось сказав: "Письменники минулого ще далі від нас тому, що ми знаємо значно більше за них". І це правильно: ми знаємо більше то­му, що ми їх читали"'.

    Вивчення історії економічної думки необхідне і для розуміння й розвитку сучасних економічних теорій.

    Визнаний авторитет у галузі історії економічної думки японсь­кий економіст Такаші Негіші в книжці "Історія економічної теорії", як і Блауг, ставить запитання: "Для чого ми вивчаємо історію еко­номічної думки?" Даючи відповідь, він наголошує, що це необхідно не лише для того, щоб довідатись, як сприймали і вирішували еко­номічні проблеми в минулому, а й для розуміння сучасних теорій, які часто успадковують теорії минулого. "Порівняльне дослідження економічних теорій тепер, — пише Негіші, — можливе лише на базі визначення того, як ці різні теорії розвинулись із тих чи інших тра­дицій, що домінували в минулому. Корисна конкуренція між пара­дигмами стала можливою лише завдяки вивченню історії економіч­ної думки"'. І справді, сучасні неокласичні теорії неможливо зро­зуміти без глибокого усвідомлення ідей класиків. Кейнс, наприклад, називає своїми попередниками меркантилістів і Мальтуса. Монета­ризм, який відіграє провідну роль у сучасній економічній думці, розвиває ідеї кількісної теорії грошей, започаткованої ще в XVII ст.

    Блауг писав з цього приводу: "Сучасна теорія вкрита рубцями вчорашніх проблем, нині вже вирішених, учорашніх промахів, нині виправлених, і не може бути повністю зрозумілою, якщо не розгля­дати її як спадщину минулого".

    Ясна річ, розвиток економічної думки не є тільки безперервним накопиченням і вдосконаленням економічних ідей. У різні економі­чні епохи вчені досліджують різні економічні реальності. І економі­чні ідеї минулого можуть бути не лише підвалинами теорії, а й за­стереженням від сучасних помилок.

    Отже, глибоке розуміння суті сучасних економічних теорій по­требує з'ясування джерел їхнього зародження й розвитку. А знання сучасних економічних теорій дає змогу розуміти й формувати еко­номічну політику держав, в основу якої завжди беруться ті чи ті економічні теорії. Чому, наприклад, економічно розвинуті країни у своїй економічній політиці перейшли від кейнсіанських рецептів до неокласичних теорій? Як формувалась економічна політика в коли­шньому СРСР? Яку економічну політику проводять зараз постра­дянські країни, зокрема Україна? Які теорії лежать в її основі?

    Економічні проблеми торкаються нас усіх. Ніхто не лишається байдужим до таких категорій, як заробітна плата, податки, безробіт­тя, інфляція тощо. І якщо економічно неосвічені люди сприймають ці категорії інтуїтивно, то професіонали мають не тільки глибоко розуміти їхню суть, а й знати історію виникнення й розвитку з тим, щоб впливати на економічну політику сьогодення.

    Знання історії економічної думки важливе для оволодіння куль­турою економічного мислення, для творчого сприйняття й викорис­тання економічної теорії, для дальшого розвитку економічної науки. Історія економічної думки як науки теж має свою історію. Спроби критично осмислити теоретичні доробки попередників трапляються вже в працях стародавніх мислителів: Ксенофонта, Платона, Арісто-теля. Критичному аналізу піддають погляди меркантилістів представ­ники класичної політичної економії. Критичний аналіз класичної по­літичної економії має місце у працях представників історичної школи в Німеччині, у працях Сісмонді тощо. Такий підхід притаманний і на­ступним етапам розвитку економічної науки. Отже, праці з політичної економії завжди містили критичні оцінки попередників.

    Щодо спеціальних досліджень з історії економічної думки, то початок їм було покладено статтями передовсім у Британській ен­циклопедії. Класичною працею з історії економічної думки є "Теорії додаткової вартості" К. Маркса.

    Першим фундаментальним дослідженням з історії економічної думки вважають книжку Й. Шумпетера "Історія економічного ана­лізу" (1954), яка здобула високу оцінку фахівців. Згодом з'являється ціла низка праць з історії економічної думки — Е. Жамса, М. Блауга, Б. Селігмена, Такаші Негіші, Р. Хейлбронера та багатьох інших.

    Викладання курсу історії економічної думки в університетах по­чалось наприкінці XIX ст. Протягом першої половини XX ст. спо­стерігалося як періодичне підвищення інтересу до курсу, так і втра­та такого інтересу.

    Як пише М. Блауг, на початку 60-х pp. історію економічної дум­ки як предмет викладання було фактично виключено з програм анг­лійських і американських університетів. Але в 70-х pp. спостерігає­ться "злива статей і книжок з історії економічної теорії... не кажучи вже про відновлення читання курсів з історії економічної думки на економічних факультетах усього світу".

    У СРСР читали переважно курс "Критика буржуазних економіч­них теорій", в якому вся буржуазна політична економія (після кла­сичної) оголошувалась згідно з марксистською формулою вульгар­ною, тобто ненауковою.

    Саме тому такою важливою для нас тепер є відповідна переоцін­ка цінностей.

    Визначаючи роль історії економічної думки для розуміння й роз­витку сучасної економічної теорії, звернімося знову до Блауга, який писав: "Правильно, що не слід вивчати сучасну теорію ціни, не зна­ючи Адама Сміта. Але не менш правильно й те, що не слід читати Адама Сміта до вивчення сучасної теорії ціни. Між минулим і суча­сним економічним мисленням існує взаємодія, бо незалежно від то­го, чи вивчаємо ми їх коротко чи багатослівне, кожне покоління пе­реписуватиме наново історію економічної думки".