Історія економіки

Схожі статті :

Популярні записи

  • Історичні передумови виникнення кейнсіанства

    Аж до 30-х років XX ст. серед учених-економістів панувала дум­ка, що за допомогою механізму вільного ціноутворення економіка автоматично прямує до рівноваги — коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівнова­гу на ринку товарів, так само як і на ринку праці й капіталу. Най­більш наочним свідченням цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. Постійно повторювані зі зростаючою силою кризи супроводжувалися зниженням рівня виробництва, ін­вестицій, зайнятості, заробітної плати, серйозними труднощами у збуті товарів, розладом усього економічного механізму. Економічна думка того періоду виявилася нездатною дати задовільне пояснення цим явищам, а тим більше вказати способи подолання криз. Багато економістів зв'язували настання криз і наступних піднесень з наст-^ роями оптимізму чи песимізму в бізнесменів. Існували теорії, які пояснювали кризи порушенням пропорцій між галузями господарс­тва, або навіть банківською процентною політикою.

    З розвитком капіталізму швидко руйнувалися механізми автома­тичного ринкового саморегулювання. На рубежі XX ст. монополії. гаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістич-)го господарства. Вільне переливання капіталу та робочої сили, ірівнювання витрат виробництва, цін та норми прибутку стають тепер неможливими.

    Але найбільш гостро нездатність капіталістичної економіки до іаномірного розвитку проявилася у роки світової економічної ризи 1929—1933 pp. та наступної депресії 30-х років. 1933 р. в кап­італістичних країнах налічувалося 33 млн безробітних, у тім числі США — 16 млн, що становило одну третину всієї робочої сили. У ромисловості США виробничі потужності функціонували лише на О %, а в Англії — ще менше. До 1933 p. промислове виробництво та національний дохід США знизилися більше ніж на половину. івестиційна діяльність у деякі роки кризи повністю припинялася.

    Вихід з кризи був настільки тривалим та болісним, що навіть у 1938р. рівень виробництва в багатьох країнах не досяг показни­ків 1929 p.

    Економічна криза 1929—33 pp. продемонструвала очевидну не­відповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ір­раціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усус­пільнення та ускладнення господарського механізму нагальне потребували планомірного регулювання економіки в загальнонаціо­нальних масштабах, тобто посилення ролі держави в економіці.

    Перші кроки у цьому напрямку було зроблено у США реалізаці­єю "Нового курсу" президента Ф. Рузвельта.

    Попервах посилене державне втручання в економічне життя по­яснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоре­тичної бази. Опублікувавши 1936 p. книжку "Загальна теорія зайня­тості, процента та грошей", англійський економіст Дж. М. Кейнс створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового напряму у буржуазній економічній науці, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необ­хідність державного втручання в економічні процеси.